Квадрат у Самокаті, 22 лютого 16-00

Якщо жінка просить. Рецензія на філософський мультфільм Червона черепаха

Автор: Олексій Бондарєв

Напрочуд гарний анімаційний фільм Червона черепаха – казка про те, що чоловік не повинен чинити опір жіночій любові, тому що жінки більше знають про щастя.

Червона черепаха залишається маленьким шедевром, який варто безумовно рекомендувати до перегляду. За умови, що ви не проти трохи нав’язливого естетства й філософського романтизму. Ну і готові висидіти півтори години без жодного діалогу.

Червона черепаха вважається продуктом знаменитої японської студії Ghibli, якою довгі роки завідував геніальний Хаяо Міядзакі. У надрах цієї студії народилися Ходячий замок, Мій сусід Тоторо і Навсікая із долини вітрів.

Червона черепаха створена Ghibli спільно з французькими мультиплікаторами. І ця інтернаціональна команда спрацювала на відмінно. Не варто побоюватись банального наслідування творчості Міядзакі.

Червона черепаха — самостійний твір, який цілком гідний зайняти місце в одному ряду з шедеврами японського генія.

Сценарій і драматургія

Не так вже й просто зробити півторагодинний фільм (ну ок, мультфільм), в якому немає жодного діалогу. Але Червона черепаха доводить, що це можливо.

Історія, викладена у мультфільмі, одночасно і дуже проста і нескінченно складна. Власне, такими зазвичай і бувають справжні притчі.

І розказана вона, як і годиться притчі, дуже простою мовою. Поетичною, але лаконічною. Мовою дії. Пішов туди, зробив те, подивився сюди, побачив це.

Неспішний темп і наростаюча інтрига затягують. Коли в кінці розумієш, що за всі півтори години з екрану не було сказано ні слова, навіть не віриться. Адже історія розказана настільки чітко і ясно, що ніби закарбовується в пам’ять.

У цій зовсім простій історії спресовані всі основні людські емоції — від самотності до романтичної закоханості, від жаху до повного щастя, від туги до розчулення. У кінцевому підсумку ця красива казка обертається пронизливою історією про суть людської природи.

А фінал — начебто досить простий і логічний — може мати стільки ж трактувань, скільки буде глядачів у залі.

У Міхаеля Дадока де Віта зовсім інший стиль, ніж у Міядзакі, тому Червона черепаха не здається вторинним продуктом. Цей самобутній твір, мабуть, не має аналогів в сучасному кіно.

Картинка і музика

І тут багато відмінностей від Міядзакі. Стилістично Червона черепаха начебто ближче до голлівудських мультфільмів, ніж до фантасмагоричних творінь японського генія. Картинка дуже комп’ютерна, вилизана до досконалості. І в той же час, вона навмисно грубувата. Немає того блиску, який відрізняє високобюджетні анімаційні творіння Голлівуду.

Пейзажі фантастично красиві. Рухи персонажів граціозні, а море і зовсім здається живим організмом. Зворушлива музика поєднується з природними звуками природи.

Відсутність діалогів робить зображення ще більш значущим. Все, що хотіли сказати автори, сказано виключно за допомогою візуального ряду. І він бездоганний.

Червона черепаха — один з кращих анімаційних фільмів останніх років. Це чудова притча, розказана універсальною мовою, здатна стати справжньою класикою

ФБ – https://www.facebook.com/events/205383543921991/

Дата показу: 15 лютого 2020, 16:30
Країни: Франція, Бельгія, Японія
Рік: 2016
Хронометраж: 80 хв.
Вікове обмеження: 13+
Вартість: 80 грн.
Реєстрація: http://surl.li/alyo
Адреса: Артхаб “Самокат”, вул. Маршала Бажанова, 28, 4 поверх (Будівля Облстатістікі, вхід з двору)